Святкування на честь відкриття Українського Павільйону на Всесвітньому Ярмарку в Чікаґо, 1933.

Розкидана по всьому Чікаґо і його околицях українська громада має в місті свою головну дільницю, відому всім як Українське Село. Воно стало місцем зосередження українського життя вже на порозі 20 сторіччя, і донині його вважають серцем української діаспори. У дільниці розташовані три українські церкви, два українські банки, дві молодіжні організації, багато українських ресторанчиків, крамниць, комерційних інституцій.

Масова еміґрація з України до Сполучених Штатів проходила чотирма етапами. Перші українські еміґранти з’явилися в країні 1870-1914 роках. Більшість із них були бідні, неписьменні селяни, що приїхали до Америки в пошуках кращого життя. По всьому Чікаґо утворилися маленькі українські анклави: один був обмежений вулицями Дивижн, Рейсін, Орлінз та Рузвельт, інший постав у районі Бернсайд, а ще інший – саме там, де сьогодні Українське Село. Жменька еміґрантів колонізували Пекінґтавн на півдні Чікаґо. 1903 року затиснута між великими бойнями в Чікаґо постала українська церква, саме бойні були особливістю цієї дільниці. Перша греко-католицька церква Святої Покрови в Чікаґо мала на своїй дзвіниці хрест із трьома поперечинами. Унизу на хресті був півмісяць як символ перемоги християнства над ісламом. Незабаром церква Святої Покрови стала невід’ємною частиною русинської культури.

Сцена з відкриття Українського Павільйону в Чікаґо.

Друга, міжвоєнна хвиля еміґрації пройшла 1920-1939 роках відразу ж після закінчення Першої світової війни і проголошення України незалежною державою. На відміну від першої хвилі, українці, що тоді приїжджали до Чікаґо, були досить освіченими письменними робітниками, які втікали від політичного та економічного гніту новоствореної Радянської України. 1933 року українці відіграли важливу роль на Чікаґівській Виставці з нагоди сторіччя від дня Незалежності США. Український Павільйон на цій виставці містив ресторан та експозицію, присвячену історії й народному мистецтву України.

У 1930-і роки в Чікаґівських дільницях було розкидано п’ять парафій, серед них та, центром якої стала мальовнича катедральна церква Св. Миколая, збудована у візантійсько-слов’янській манері в листопаді 1913 – січні 1915 рр. Церква Святого Миколая – це серце української дільниці, яка простягається південніше від Вікер-парку на Чікаґо-авеню і яку мешканці любовно називають Українським Селом.

Дільницю на північний захід від Лупа спершу заселяли польські і словацькі еміґранти, однак посилення українського націоналістичного руху і приплив політичних біженців з України під час Першої світової війни змінили ситуацію, спричинивши зростання української культурної ідентичності, яка зберігається тут і досі.

Третя еміґраційна хвиля розпочалася після Другої світової війни і тривала приблизно 1948-1955 рр. Ця хвиля принесла високоосвічених кваліфікованих українців, які потрапили до США після приняття закону про переміщенних людей у США у 1948 року. Змушені залишити Україну напередодні наступу совєтських військ, вони присвятились у боротьбі за волю України.

Після Другої світової війни з повоєнної зруйнованої Східної Європи до Америки потягнулися тисячі політичних еміґрантів, серед них висококваліфіковані фахівці з різних галузей, зокрема лікарі, правники, письменники, інтелектуали, які не приймали Сталінського режиму. Еміґраційна хвиля 1950-х років пробудила енергію Українського Села в Чікаґо, вилившись у будівництво нових парафій та створення нових організацій.

Серед організацій та інституцій, що з’явилися на початку 1950-х років, була Федеральна Кредитова Спілка „Самопоміч”, що продовжила кооперативні традиції, які панували в Україні від 1900 року. Кредитову спілку створено з ініціативи Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки, яка спричинилася до формування не одного професійного об’єднання, зокрема Українського Лікарського Товариства Північної Америки (УЛТПА).

1969 року парафія св. Миколая перейшла з традиційного Юліанського календаря на Григоріанський,. Цей перехід традиціоналісти пастви зустріли бурхливими протестами. Група тих, хто не погодилися з нововведенням, відійшли від парафії і розпочали будівництво нового храму – Святих Володимира і Ольги. Упродовж перших п’яти років громада правила свої богослужіння в українській православній церкві Святого Володимира. Нову церкву освятив Патріарх Йосип Сліпий. Нова парафія могла підживити сили української громади й стабілізувати життя Українського Села тоді, коли багато українців переїжджало на передмістя. З цього часу ця дільниця поновлювана.

Українці пишаються багатьма культурними інституціями, що розташовані в Селі. Український Інститут Модерного Мистецтва експонує роботи сучасних українських митців з усього світу. Український Національний Музей, відіграючи важливу роль у збереженні предметів народного мистецтва та етнокультури, слугує також Архівом для української громади Чікаґо. Парафія Святих Володимира і Ольги побудувала Український Осередок, який став осідком Конгресового Комітету Америки, редакції Енциклопедії української діаспори, українського танцювального гурту „Громовиця” тощо. Дві найважливіші молодіжні організації мають свої головні осідки в Селі на Чікаґо-авеню.

Українська федеральна кооперативна каса „Самопоміч" - колишній власник Продуктової крамниці-кооперативи на Чікаґо-авеню, зараз бакалійна крамниця Українського Села. Спілка володіє курортною місцевістю на озері Раунд, що на півночі Іллінойсу, придбавши її в 1950-х роках на пайовій участі еміґрантів, щоб їхні діти мали змогу відпочивати влітку далеко від спекотливого міста.

Четверта хвиля еміґрації з України до Сполучених Штатів пройшла цілком недавно, у 1990-х роках, услід за розпуском Радянського Союзу, а відповідно, з відкриттям кордонів на Захід. І хоча найбільший потік українців до Чікаґо простежувався на початку 1990-х років, проте еміґрація сюди з України триває й досі. Як і їхні попередники, еміґранти четвертої хвилі так само залишають свій слід у житті Чікаґо. Упродовж останніх років на Чікаґо- та Вестерн-авеню з’явилися українські крамнички. Деякі з них закриваються, інші – зостаються. Серед крамниць найпопулярніші сьогодні власне ті, що їх заснували представники „четвертої хвилі”, тим самим доводячи свою підприємливість. Про українських власників бізнесу легко довідатися, переглянувши плакати з рекламою розмаїтих українських культурних заходів.

Українське Чікаґо простягається далеко за межі українського села. Заможніші українці переїжджають мешкати у віддаленіші дільниці та на передмістя. Українці компактно оселяються в різних місцевостях, організовуючи для своїх потреб громадські осередки та будуючи церкви. Найбільше українців, окрім Українського Села, мешкають у Палатині, Блумінґдейлі, Палос-Гейтсі, Бервині й на півночі штату Індіана.

За докладнішою інформацією про Українське Село в Чікаґо дивись:
”Етнічне Чікаґо” Річарда Ліндберґа Ethinic Chicago by Richard Lindberg
”Українці в Америці” Мирона Куропася Ukrainians in America by Myron Kuropas
(Бажаєте переглянути комерційну рекламу із брошури? Або ж мапу Українського Села?)